Категорії
Наша історія
Львів: заснування та початок розквіту культурної столиці України PDF Друк
Неділя, 10 серпня 2014, 12:13

Ще з давніх часів місто Лева було відоме як найбільший культурний осередок нашої держави. В цьому місті жили та творили видатні діячі в області політики та мистецтва. Сюди приїжджали королі Польщі, Австрії, Угорщини, Молдови та Румунії. В розкішних палацах міста гостювали вельможі з Франції, Німеччини, Англії. На кладовищах Львова знайшли свій вічний спочинок лідери революцій українського народу, котрі віддали найдорожче - своє життя за свободу та незалежність України.

Разом із величезною кількістю визначних місць Львова, древні стіни цього міста зберігають багато таємниць, пов'язаних з періодом заснуванням та розвитком міста. Сучасним історикам достеменно відомо, що Львів було засновано в середині XIII ст. королем Данилом Романовичем. За короткий проміжок часу звичайне місто було перетворено на столицю Галицько-Волинського князівства. Це означало, що населений пункт отримав величезні перспективи для розвитку торгівлі та підприємницької діяльності. На територію Львова одразу ж завітали купці з Європи та Азії, котрі, просуваючись на своїх возах до більш старовинних та розвинених торгівельних центрів, знаходили на ринках князівської столиці не тільки притулок, але й постійних покупців.

Свою назву місто отримало на честь князя Лева Даниловича, улюбленого сина засновника міста короля Данила Романовича.За всю свою багатовікову історію, культурна столиця України жодного разу не змінила своєї назви, що є характерним для дуже малої кількості населених пунктів нашої держави.

Велика кількість істориків сьогодні стверджують, що під час розкопок на окраїнах Львова було знайдено предмети вжитку, котрі свідчать про існування життя в цій місцевості ще на початку V ст. н. е. Таким чином, сьогодні Львів цілком справедливо відноситься до найстаріших населених пунктів не тільки в Україні, але й у Європі.

 
1253-1340 роки: місце Львова у боротьбі з ворогами Галицько-Волинського князівства PDF Друк
Неділя, 10 серпня 2014, 12:13

Столиця Галичини пережила величезну кількість кривавих сутичок. Як свідчать історичні факти, майже у всіх жорстоких боях захисники Львова досить легко перемагали ворожі війська. Проте, є у світовій історії військо, перемогти котре було не під силу навіть визнаним спеціалістам військової справи минулих століть. Назва цього війська - Золота Орда, основу якого складали татаро-монголи. Вони були досвідченими вояками, котрі ніколи не йшли на компроміс зі своїми ворогами, не брали полонених, та не жаліли нікого - н жінок, ні малих дітей. Ще змалку молодих монголів вчили майстерно стріляти з луків, не боятись небезпеки і, не дивлячись ні на що, впевнено йти до перемоги.

Так склалось, що нашестя монголо-татар не обійшло стороною і Львів. Командуванню Золотої Орди не сподобалось те, що так бажані для них землі нещодавно заснованої Русі відділились від території, де правили монголи. В 1253 році відбулось святкування на честь коронації Данила Романовича, котрий відтепер був єдиним правлячим королем Русі. З того часу король більше не вважався васалом Золотої Орди, отже не був зобов'язаний виконувати накази командування могутнього війська. Перше, про що попіклувався король Данило, це спорудження міцних фортець, котрі повинні були захистити землю Русі від агресорів.

У відповідь на такі зміну влади в Галичині, військо монголо-татар розпочинає свій наступ на українські землі. В результаті кровопролитних боїв 1259-1261 років Золота Орда змогла відновити свій контроль над західними регіонами Русі. більша частина Львова була зруйнована, а разом із міськими стінами були розбиті мрії жителів міста про швидку розбудову та розквіт.

1264 року король Данило помирає, а влада переходить до його синів Шварна та Лева. Старший син Шварно правив землями Русі до 1269 року, після чого королем було призначено Лева. Під тиском та погрозами монголо-татар король був змушений прийняти статус васала Золотої Орди. Згодом Лев Данилович переносить столицю Галичини до Львова. Цю подію описує відомий європейський мандрівник Юзеф-БартоломейЗиморович. Згідно його слів, своєю резиденцією король Лев зробив Високий Замок. Проте правити територією Русі надто довго молодший син Данила не зміг. Після смерті короля в 1301 році, до влади приходить його син та наступник Юрій Львович. Він зміг позиціонувати як справедливий правитель своєї держави, котрий не боявся війська Золотої Орди. Внаслідок цього, в 1308 році Юрія позбавляють престолу та жорсткого вбивають. Наступниками сміливого короля стали його сини Лев та Андрій, перед котрими дуже швидко з'явилась нова загроза. незважаючи на міжусобні сутички між ханами Золотої Орди, їхнє військо все же представляло велику загрозу для Русі. Окрім того, поряд з територією Галичини дедалі могутнішим ставало Польське королівство. В 1340 році останнього короля Русі Юрій II Болеслав помер від отруєння, спланованого придворними боярами. До Львова ввірвались польські війська під проводом короля Казимира III Великого. Загарбники вщент спалили майже половину Львова, пограбували державну скарбницю Русі, та забрали до Польщі величезну кількість полонених. Згодом Львів, як і решта територія колишнього Галицько-Волинського князівства, став об'єктом сутичок між військами королівств Польщі та Литви. До боротьби за Львів долучились армія Угорщини та Золота Орда. В період з 1340 по 1349 роки в Галичині правив боярин Дмитро Детько, котрий присвоїв собі статус "управителя Руської землі".

 
Львів у складі могутньої Речі Посполитої PDF Друк
Неділя, 10 серпня 2014, 12:15

За всю багатовікову історію свого існування Львів потрапляв до рук багатьох правителів. Свого часу місто входило до складу території жорстокої Золотої Орди, проте після розпаду монголо-татарського союзу, влада в Галичині перейшла до рук польських королів. Саме цей період в історії міста серед багатьох науковців прийнято вважати початком розквіту колишньої столиці Галицько-Волинського князівства.

В першу чергу, тому що Львів знаходився на ділянці Великого Шовкового Шляху, котрий наприкінці XIV ст. вже  не вважався настільки доступним, яким був раніше. Якщо в середині століття купці могли обрати найбільш вигідний для них маршрут для подорожі з Європи в Азію, то пізніше більшість з них була змушена перетинати кордон двох континентів саме через Львів. В зв'язку з чисельними візитами купців з Європи, економіка почала процвітати. Львів отримав право на проведення 2-ох грандіозних для тих часів ярмарків: в день Св. Трійці та в день Св. Агнети. Кожен ярмарок тривав по кілька тижнів, а їх відвідували не тільки купці, але й всесвітньо відомі мандрівники та вчені. Велика їх кількість залишала свої нотатки, котрі сьогодні зберігаються в музеях різних країн.

На рубежі XIV-XV ст. у Львові панував готичний стиль, котрий був надзвичайно популярним в Європі, зокрема в Польщі. Середмістя по всьому периметру було обнесене додатковим колом фортифікаційних укріплень. Між зовнішніми та внутрішніми мурами, а також перед стінами міста було викопано глибокі рови. В 1430 році правління Львова подарувало місту новий, більш сучасний для тих часів, арсенал та Ратушу. Житлові будинки на території населеного пункту будувались з дерев'яних каркасів та цегли.

Разом з розбудовою укріплень Львова, поляки не забували про рівень освіти та культури в місті. Так, осередком римо-католицького архієпископа став Латинський кафедральний собор Успіня Діви Марії. Окрім цього храму на території середмістя було зведено ще кілька готичних костелів: костел Божого Тіла, костел Св. Хреста та церква Св. Духа. Величезними темпами зростало населення міста, котре в 1630 році становило вже понад 30 тис. чол.

Проте, вже починаючи з XVII ст. Львів, як і вся територія Польського королівства, потрапляє в епіцентр спустошливих жорстоких воєн. В 1648 року до мурів міста підійшло військо козаків під проводом Богдана Хмельницького. Частина запорожців під проводом командувача Максима Кривоноса зайняла досі неприступний Високий замок. Після цього населення Львова чекали виснажливі бої з турецьким військом, котре воювало на стороні гетьманів Юрія Хмельницького та Петра Дорошенка. В 1704 році на дуже сміливий крок пішли війська шведського короля Карла XII, котрі захопили середмістя, та під страхом спалити Львів почали вимагати у міської влади величезну по тогочасним міркам данину. У всіх бідах, котрі стались з Польщею, та зокрема Львовом, поляки звинувачували українську частину населення міста. Тому король Речі Посполитої приймає рішення витіснити русинів з посад в магістраті, цехах, торгівельних підприємствах. на їх місця було призначено представників єврейської інтелігенції.

Наприкінці 1700 року галицька єпархія перейшла в унію. Разом з тим, життя українців у Львові стає дедалі складнішим. Місто, котре ще донедавна впевнено процвітало, почало стрімко занепадати. Така ж доля чекала і на всю Річ Посполиту.

 
Місто Лева під управлінням австрійського кайзера PDF Друк
Неділя, 10 серпня 2014, 12:15

З настанням періоду у світовій історії, котрий серед істориків відомий. як "початок кінця Речі Посполитої", на територію, де сьогодні знаходиться Львівська область претендувала Австрія. Саме цій державі згодом вдалось заволодіти Львовом, а Галичину було перейменовано в Королівство Галичини і Лодомерії, правляча верхівка котрого повністю підпорядковувалась королю Австрії.

В 1783 році австрійці відновили роботу Львівського університету, до складу котрого входило 4 факультети. Всі заняття в навчальному закладі проводились на німецькій мові. Наступного року при університеті відкрито німецькомовну гімназію. Окрім реформ в освіті міста, австрійська влада робить значні кроки на зближення з корінними львівськими жителями. В 1783 році у Львові святкували відкриття греко-католицької семінарії, а в 1767 році було відкрито Руський інститут, в котрому навчались українські священики.

В 1809 році на територію Галичини вступили польські військові, котрі скористались ослабленням Австрії внаслідок боротьби з  армією Наполеона. Після кривавих сутичок польські вояки взяли Львів та намагались захопити митрополитів Михайла Герасевича та Антона Ангеловича. Однак польські війська перебували на території міста недовго, і вже через місяць були витіснені російськими солдатами, союзниками австрійського кайзера. У вересні місто було передано під контроль короля Австрії.

В 1832 році у приміщеннях греко-католицької семінарії у Львові було засновано організацію "Руська Трійця". Головою товариства було обрано Маркіяна Шашкевича, а члени організації поклали за мету об'єднатись з Наддніпрянською Україною в інтересах незалежності держави. 1826 року обвалилась стара міська Ратуша, котра вже давно потребувала капітального ремонту. З 1826 по 1835 роки у місті споруджувалась нова Ратуша.

В 30-х роках XIX ст. австрійський мандрівник В. Блюменбах писав про Львів, як про місто з розкішною архітектурою, ввічливими та доволі освіченими жителями. На той час в місті вже проживало понад 75 тис. чоловік. В 1853 році вчений Ян Зех видобув гас та винайшов першу в світі гасову лампу. Кілька місяців потому фабрики в США та Австрії розпочали серійне виробництво ламп. В 1861 році у Львові було прокладено залізничний шлях, котрий з'єднував Львів з Віднем. Залізниця стала першою на території України. 20 років потому всесвітньо відомий хірург ЛюдвігРидігер здійснив у Львові першу в світі успішну операцію з метою лікування виразки шлунку. В 1894 на міському стадіоні було проведено перший футбольний матч в Україні.

Загалом період, під час котрого Львів перебував у владі Австрійської імперії істориками вважається як час процвітання міста. Жодна держава не давала корінним українцям стільки повноважень на керівних посадах, скільки дозволяли їм австрійці. Саме за період правління кайзера В Галичині, у Львові відбулось багато важливих подій, котрі до того часу ніколи не відбувались в Україні, а то й у всьому світі. Наприкінці XIX ст. в культурній столиці України завершилось остаточне формування політичної української нації. Русини, котрі проживали на території Галичини, почали називати себе українцями. Перед початком першої світової війни саме нове покоління галицьких українців стало основою спортивних структурних підрозділів "Сокіл", "Пласт" та "Січ". Всі ці організації пізніше сформують перше українське військо.

 
Героїчна боротьба львів’ян під час першої світової війни PDF Друк
Неділя, 10 серпня 2014, 12:16

Після того, як на території Галичини почали ширитись чутки про початок першої світової війни, саме українська громада першою змогла організувати власне військо, котре складалось з декількох тисяч юнаків. В загону українців не було сучасної зброї, вони не проходили військову підготовку, проте в них було найголовніше – віра в краще майбутнє та самостійну Україну. Січові стрільці щосили виступали проти головних претендентів на владу у Львові - поляків, військо котрих з кожним днем міцнішало все більше.

У вересні 1914 року у Львів вторглись війська Російської імперії, котрі були набагато сильнішими від армії Австро-Угорщини. Проте більшовики пробули на Галичині недовго, і вже наступного року їх витіснили з міста зміцнілі війська австрійців. На протязі трьох років кайзер намагався втримати Галичину, проте львів’яни дізнались про фатальні поразки австро-угорської армії на всіх фронтах. Це означало лише одне - розпад імперії вже дуже близько, а тому представники кожної з національностей, що проживали на території Галичини, мали можливість об'єднатись та робити перші кроки до створення власної незалежної держави. Дуже швидко це зрозуміли й українці, котрі 18 жовтня у Львові створили свій політичний орган - Українську Національну Раду. Саме цій силі і підпорядковувались військові загони українських січових стрільців. Разом з українцями про захоплення міста задумались поляки. Для цього з Варшави до Львова було відправлено каральні загони, метою котрих було встановлення у Львові польської влади.

В зв'язку з цим, 31 жовтня 1918 року Українська Рада вирішила захопити владу у столиці Галичини, перш ніж це зроблять польські війська. Наступного дня у Львові було проголошено про встановлення української влади, а над державними установами піднято синьо-жовтий прапор - національний стяг створеної того ж дня Західноукраїнської народної республіки. До складу держави повинні були входити регіони Буковина, Галичина та Закарпаття. Чисельність ЗУНР складала близько 6 млн. жителів, а столицею республіки було обрано Львів. До зміни влади абсолютно лояльно віднеслись німці та євреї, проте на перешкоді ЗУНР стали поляки, котрі 2 листопада 1918 року розпочали кровопролитні сутички на вулицях Львова. Бої були настільки масштабними, що через 2 тижні переросли в українсько-польську війну. В зв'язку з цим, правління та військо ЗУНР було змушене покинути Львів, проте частина стрільців все ж залишилась для облоги міста.

ЗУНР проіснувала майже місяць - єдина надія свідомих українців на самостійність, та припинення знущань над собою. З метою повернути правління в Галичині, однодумці з усіх куточків західних регіонів сучасної України  створюють потужне 70-тисячне військо, котре повинно було повернути законну територію ЗУНР. Проте українську Галицьку армію випередили: війська Румунії захопили Буковину, Чехословаччина отримала у своє розпорядження Закарпаття, а поляки остаточно закріпились на території Галичини.

 
Львів в період Другої світової війни PDF Друк
Неділя, 10 серпня 2014, 12:17

Перед початком кровопролитних боїв Другої світової війни, Львів був осередком національно-визвольного руху, котрий очолював Степан Бандера. Згідно одного з пунктів Плану Молотова-Рібентропа, місто, як і вся територія Галичини, входила до складу СРСР. Більшовики, як і попередня влада регіону, будь що намагались нав’язати львів'янам свої переконання. Проте у Львові вже давно знали, що місто почне процвітати тільки тоді, коли буде входити до складу вільної незалежної України, а не величезного промислового монстра під назвою СРСР.

22 червня 1941 року армія Вермахту підійшла до кордону СРСР та почала наступ на землі більшовиків. В Європі почалась Друга світова війна. Під час перших битв на фронтах, працівники НКВД почали масово винищувати представників українських та польських спільнот. Все це потрібно було для того, щоб не вивозити непокірних людей в табори подалі від Галичини. В результаті жорстоких подій, було винищено майже 2500 українців та поляків. Згодом німецькі окупанти захопили Львів та винищили величезну кількість євреїв. Багато української інтелігенції, в тому числі Степан Бандера, були вивезені в концентраційні табори, де загинули в газових камерах та згоріли в крематоріях.

1 серпня 1941 року у Львові було створено німецьку адміністрацію дистрикту Галичина. В місті та на околицях було збудовано 2 концтабори та єврейське гетто, котре було розміщено за залізно дорожньою колією в північній частині Львова. Частина українських націоналістів не змогла спокійно дивитись на масові погроми та жорстоке відношення фашистів, тому створює додаткові військові підрозділи під назвою “бандерівці”. Завдяки цим підрозділам зміцніла і до того досить потужна УПА. Проте цієї сили було недостатньо для повноцінної боротьби навіть з підрозділами СС, не кажучи вже про регулярну німецьку армію. Правління ЗУНР було змушене переглянути методи боротьби, тому після декількох таємних засідань, командири УПА вирішили перелаштувати свої війська в невеликі партизанські загони. Основною метою таких змін стало знищення німецьких потягів, котрі постачали німцям зброю та провіант. Окрім цього, повстанці підривали приміщення, де засідала правляча верхівка німецьких окупантів.

З 24 по 26 липня на околицях Львова велись жорстокі бої між фашистами та загонами Червоної армії. Активну участь в боях взяли галицькі бандерівці, котрі в ті дні боролись з особливою жорстокістю. Вони, як ніхто, усвідомлювали, що від результату цих кровопролитних сутичок залежатиме подальша доля України.

26 липня 1944 року Червона армія розгромила фашистів, а наступного дня більшовики ввійшли у Львів. Місцеве населення зустрічало російських військових з квітами, проте далеко не всі були в захваті від цієї події. Українська інтелігенція усвідомлювала, що в наступні роки населення Галичини повинне готуватись до нової війни з новим тоталітарним режимом.

 
Національно-визвольний рух у Львові після повернення до влади більшовиків PDF Друк
Неділя, 10 серпня 2014, 12:18

Після закінчення Другої світової війни та розподілу Європи, в 1944 році Львів отримав статус адміністративного центру Львівської області у складі СРСР. В зв'язку з цим, польське населення повинне було покинути територію Львова, а їх місця мали зайняти переселенці з Росії, українського сходу. Натомість українці, котрі проживали в Польщі, були зобов'язані повернутись до Львова. Проте сталось не зовсім так: у Львові оселилась більша частина росіян, в той час як корінні львів'яни повернулись вже не у Львів, а в домівки на його окраїнах.

Окрім корінних українців, другими, хто зазнав пригноблення, стали священики греко-католицької церкви. Ті, хто погоджувався з розпорядженням правлячої верхівки СРСР, переходили під керівництво Московського православного патріархату. Проте серед галицьких греко-католицьких священників знайшлись і такі, хто не бажав коритись більшовикам та їх релігійним реформам. Всі вони були відправлені в Сибір, де більшість священників загинуло. Разом із цим, у Львові продовжили діяти 2 римо-католицькі костели.

Головною своєю метою більшовики вважали перетворення Львова в одного з промислових гігантів та жорстоке придушення повстань з боку УПА. Переважна більшість стрільців українського війська була вивезена в сибірські табори, а сім'ї, котрі підтримували українські ідеї, були репресовані. 5 березня 1950 року в селі Білогорщі на своїй конспіративній квартирі загинув  український герой, Керівник УПА Роман Шухевич.

В перші кілька років після приходу до влади, більшовики збудували такі промислові гіганти, як Львівхімсільмаш, Авіаремонтний завод, "Електрон", "Полярон". "Кінескоп" та інші підприємства. Окрім цього, більшовики активно займались розбудовою спальних районів. Таким чином було споруджено Сихів, Майорівку, Рясне, Південний та Сріблястий житлові райони. Не мало уваги більшовики приділяли і освіті в столиці Галичини. Їх зусиллями було відкрито сільськогосподарський, технічний, медичний, зооветеринарний інститути. В 1971 році у Львові було відкрито Західний центр Академії наук СРСР.

Після того, як у західній Україні почалась горбачовська Перебудова, український визвольний рух набув нової сили. В самому Львові засновуються нові проукраїнські організації, першим з котрих було Товариство Лева. В травні 1988 року в місті організовано комітет Народного Фронту. На першому етапі боротьби за незалежність України, керівництво українських організацій переслідувалось та жорстоко каралось. Після виникнення Народного Українського руху за незалежність в 1989 році репресії продовжились, але вже з набагато більшою силою. Незважаючи на це, на виборах до обласної ради перемогли корінні українці, а головою органу став В. Чорновіл.

Згодом національно-визвольна боротьба зосередилась в Києві, де 24 серпня 1991 року було проголошено незалежність нашої держави.

 
Культурна столиця України сьогодні PDF Друк
Неділя, 10 серпня 2014, 12:19

Після розпаду СРСР Львів залишив за собою статус адміністративного центру Львівської області. Населення міста, як і жителі всієї України, потрохи оговтувалось від тоталітарного режиму більшовиків. У Львові та в інших населених пунктах створюються нові державні органи, головним завданням котрих була розбудова України, виведення республіки на міжнародну арену.

Продовжує розвиватись культура. У Львові створюються дитячі гуртки та дорослі ансамблі пісні і танцю. Деякі з них виступають в Європі, займають призові місця. Українські спортсмени захищають кольори своєї держави на досить високому рівні, не дивлячись на катастрофічний дефіцит обладнаних спортивних залів для тренувань.

В 1998 році організація ЮНЕСКО присвоїла Собору святого Юра та архітектурному ансамблю в центрі Львова статусу всесвітнього культурного надбання. Споруди отримали порядковий номер 865 в списку міжнародної організації. В 1999 році у Львові пройшов VI саміт президентів країн Східної та Центральної Європи, а в 2001 р. місто відвідав Папа Римський Іоан-Павло II. В 2005 році до Львова було перенесено резиденцію митрополита греко-католицької церкви України.

На початку XIX ст. Львів продовжує залишатись центром міжнародного значення, культурною і туристичною столицею України. Саме у Львові знаходиться найбільша кількість визначних архітектурних пам'ятників в Україні, на території обласного центру щорічно проводиться найбільше державних та міжнародних фестивалів.

Не дивлячись на величезні труднощі в різні історичні періоди, жителі Львова всіх часів не опускали руки, і саме завдяки предкам сучасних львів'ян місто не втратило свій історичний потенціал.

 
История Львова в военные года PDF Друк
Вівторок, 03 лютого 2015, 11:36

Начало первой мировой войны стало толчком для создания собственных серьезных вооруженных сил Украины. В частности, был создан Украинский Легион сечевых стрельцов. Но все же город заняли Русские войска.

22 июня 1915 года Львов опять становится частью территории Австро-Венгрии. Однако уже через три года стала велика угроза развала империи. В связи с этим создан украинский орган власти Украинская Национальная Рада. Но они не учли, что поляки также хотели получить Львов и Галичину.

Начиная с 1918 года движение украинцев активизировалось. Провозглашена Украинская Народная Республика.  Создан первый Украинский Банк.  Осенью во Львове в Народном Доме образовывается власть – УНРада, которую возглавил Евгений Петрушевич.

 
Львов в 19 веке PDF Друк
Вівторок, 03 лютого 2015, 11:51

После революций 1848 года губернатор Галиции Франц Стадион фон Вартгаузен уступил бунтующим. Выполнив некоторые их требования. Однако вскоре во Львове вновь вспыхнуло восстание. Сформирован орган революции Комитет Народовый.

В результате народных восстаний было отменено крепостное право и приняты многие законы, нужные народу. Большинство изменений произошло благодаря Народовой Владе. Позже она переросла в Главную Русскую Владу. Во главу ее стал епископ Григорий Яхимович.

Весной 1848 происходит масштабная революция. Которая, однако, была подавлена. После нее Львов становится столицей автономного Королевства Галиции и Лодомерии. В 1870 происходит муниципальная реформа, результатом которой становятся выборы президента города.  В предчувствии войны, австрийские власти строят Цитадель на горе Шембека.

В это время Львов становится абсолютно европейским городом.

 
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>

Сторінка 1 з 2